Паспорт району

Загальні відомості


Дата утворення: 1923 рік
Площа: 1,8 тис. кв. км 6,3 % від території області
Відстані: від м. Олешки (Цюрупинськ)   до м.Херсона залізницею 12 км,  автошляхом  23км
Географічні дані:  Район розташовано у південно-західній частині Херсонської області. По території району протікають 3 річки: Дніпро, Конка, Чайка
Кордони:  Межує з Бериславським, Каховським, Чаплинським, Каланчацьким, Скадовським, Білозерським, Голопристанським  районами   
Адміністративно-територіальні одиниці:

  • Міст районного значення - 1
  • Селищ міського типу – 2
  • Сільських населених пунктів - 31
  • Кількість місцевих рад - 15

Мапа району

c_100_100_16777215_00___images_map_rayon.jpg

 

Герб району

c_100_100_16777215_00___images_gerb.jpg

 

 

Флаг району

c_100_100_16777215_00___images_flag.png

Історія району

Район з центром  в м.Олешки (до 1928 р. – Олешки, до 2015 р.- Цюрупинськ) виділився з Олешківського повіту в результаті адміністративної реформи  в 1923-25рр. В районі склалися особливі грунтові умови – сипучі Олешківські піски, залісення яких розпочато ще в 1834 році. В  1926 р. відкрито меліоративну станцію створену для розробки засобів освоєння Нижньодніпровських пісків, яка пізніше реорганізована в Нижньодніпровську науково-дослідну станцію залісення пісків і виноградарства на пісках. Тепер – Степовий  філіал Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації. За роки Великої Вітчизняної війни близько  6 тис. жителів району – воїнів не повернулися з війни. 2267 солдатів і офіцерів району були нагороджені бойовими медалями. Звання Героїв Радянського союзу  присвоєно 7 жителям району. 2 роки 56 днів продовжувалась окупація району. 20 грудня 1943 року – день визволення  району від німецько-фашистських загарбників. У важких умовах довелось відбудовувати господарство, але напружена праця незабаром дала перші наслідки. На кінець 1944 року розпочали роботу промкомбінат, винзавод, харчокомбінат. Економічна характеристика району з кінця 50-х років у все більшій мірі стала визначатися розвитком промисловості, але основні напрями економічної діяльності – агропромисловий напрямок, переробка сільгоспродукції. Основні підприємства ВАТ “Цюрупинський маслозавод”, ВАТ “Цюрупинське”, ТОВ “Промбізнес”, ТОВ СІПІ “Цюрупинська швейна фабрика “Юність”, Цюрупинське державне лісомисливське господарство, спільне українсько-шведське підприємство “Ямак”, ВАТ “Цюрупинськ-автотранс”, будівельно-монтажне управління “Промжитлобуд-5”, ТОВ «Цюрупинський паперовий комбінат», ТОВ з ІІ «Хенкель Баутехнік (Україна)», Великокопанівське державне лісомисливське господарство, ТОВ «Поліхім», СІПІ-Авто», «СІПІ-плюс».


Ресурси району

Загальна площа земель, які знаходяться у підпорядкуванні Олешківського району становить 175695,9 га  у тому числі : сільськогосподарські землі – 86375,88 га, з них сільськогосподарські угіддя – 82043,07 га; ліси та інші лісовкриті площі – 45955,27 га; забудовані землі – 10019,22 га; відкриті заболочені землі – 4469,14 га; сухі відкриті землі з особливим рослинним покровом  - на території району відсутні; відкриті землі без рослинного покрову або з незначним рослинним покровом  - 24840,25 га; води – 4036,14 га. Крім того на території Олешківського району знаходяться землі інших адміністративно-територіальних одиниць – землі Скадовського району на площі  241,6 га в тому числі : сільськогосподарські землі – 48,16 га з них сільськогосподарські угіддя – 44,66 га ; ліси та інші лісовкриті площі – 193,44 га.

 

Промисловість, торгівля, послуги

На території району працюють 8  промислових підприємств:
1.    ПАТ «Цюрупинське» - підприємство  галузі  харчової  та переробної  промисловості. Продукція: вино виноградне , коньяк.
2. ВАТ «Цюрупинський маслозавод» - підприємство  галузі  харчової  та переробної  промисловості. Продукція:  масло вершкове, спред, сир кисломолочний, казеїн технічний, маслянка.
3. ТОВ «Простор» - підприємство  галузі  харчової  та переробної  промисловості. Продукція: олія соєва.
4. ТОВ «Цюрупинський паперовий комбінат» - целюлозно – паперова галузь. Продукція: папір фільтрувальний.
5. ТОВ «Промбізнес» - галузь машинобудування, ремонт машин та устаткування. Продукція: фільтри масляні, фільтри повітряні.
6. ТОВ з ІІ «Хенкель Баутехнік (Україна)»- підприємство галузі «Виробництво інших неметалевих виробів». Продукція: будівельні суміші.
7. ПрАТ «Цюрупинська швейна  фабрика «Юність». Продукція: ковдри та пледи, матраци,  білизна постільна, білизна кухонна, сукні та сарафани, робочий одяг, брюки, сорочки, халати, фартухи, куртки теплі чоловічі, жакети, піджаки, напівкомбінезони та ін. швейні вироби.
8. ЗАТ «Електро». Надає послуги з технічного обслуговування.

Населення району повністю охоплено торгівельним обслуговуванням.
Всі населені пункти району охоплені транспортним сполученням з районним та обласним центрами.

Культура

Мережа культурно-мистецьких закладів Цюрупинського району складає:
- 24 заклади культури клубного типу;
- 30 бібліотек;
- Олешківська Дитяча музична школа, її 4 філії;
- Олешківський Районний краєзнавчий музей.
Щороку кращі колективи клубних закладів району приймають участь у Міжнародних, Всеукраїнських, Регіональних, Обласних, Районних конкурсах та фестивалях.
Колективи художньої самодіяльності району щороку приймають участь у Обласному фестивалі народної творчості «Купальська заграва» та «Зоряна Коляда українського Різдва», що проходить в Олешківському районі.
З метою активізації діяльності художніх аматорських колективів в районі щороку на високому рівні проводиться Районний огляд-конкурс аматорських художніх колективів, започатковано Районний фестиваль народної творчості «Козацькому роду нема переводу».

Туристичні та рекреаційні можливості

Перелік пам’яток
Олешківщина – край унікальної природи, південна перлина Херсонщини.
Саме наш край, колишнє Олешшя, згадується ще в Х – ХІІІ ст., де на місці сучасного Цюрупинська існувало слов'янське торговельне місто Олешшя, через яке пролягав шлях з Києва до Візантії та Подністров'я.
Наше місто існує 927 років, має свою цікаву історію та природу.
Перебування в Олешші останньої козацької Січі залишило важливий слід в історії України. Саме тут, близько 1711 р. в урочищі Олешки частина запорізьких козаків заснувала Олешківську Січ, яка проіснувала до 1728 р.
У нашому краї розташовується єдина у Європі пустелі: Олешківська піщана арена, паралельно до Дніпра протікають невеликі річки Конка та Чайка, які є складовою частиною Національного парку України «Нижньодніпровські плавні».
Природа щедро обдарувала Цюрупинщину своїми багатствами. Клімат у регіоні помірно континентальний, сонячних днів тут не менше, ніж у Криму, а повітря насичене духмяним ароматом степових трав. Заповідні місця Таврійського краю ваблять туристів, рибалок, мисливців з різних регіонів, і навіть із-за кордону. Найбільші в Європі плавні на Дніпрі багаті на різномаїття риби.
Природно-ресурсний потенціал міста складають ліс, підземні поклади прісної води, пісок, йодове озеро зі своїми лікувальними можливостями. На сипучих Олешківських пісках зеленіє 45 тис. га соснового лісу. Це гордість міста, ботанічна пам'ятка природи.
Існуючі туристичні маршрути
Для тих, хто хотів би ближче ознайомитися з багатим історичним минулим Таврійського краю і зокрема з його козацькою добою, пропонуємо слідуючий туристичний маршрут, у який входить:
- Відвідування районного краєзнавчого музею, де можна ознайомитися з історико-культурної спадщиною нашого краю, тематичними виставками, роботами сучасних майстрів міста з живопису, різьби по дереву, бісероплетіння, скульптурною пластикою та скульптурами В. Федоровича, вишивками, стендами про Героїв Великої Вітчизняної війни міста і району та видатних людей, що жили і працювали у нашому місті;
- Огляд розписної хати Поліни Райко, як зразка наївного мистецтва. Народилася Поліна Райко в Олешках, почала розписувати оселю, коли їй було 70 років. Переступивши поріг оселі, відразу опиняєшся у казці, в розписах квітів, безлічі птахів і ангелів, «леопардів», білосніжних лебедів, Христа і Богородиці з немовлям та інше;
- Відвідування православного храму рівноапостольної Ніни, в якому зберігаються мощі Святої Блаженної Домніки Олешківської, яка була канонізована 15 липня 2009 року;
- Подорож до оглядового майданчика Олешківської пустелі;
- Відвідування місця розташування та пам’ятного знака Олешківської Січі (1711 – 1728 рр.).
Потенційні туристичні  маршрути
Благодатний Таврійський край має значний потенціал для розвитку сільського туризму, коли подорожуючі обирають для відпочинку звичайнісіньку сільську хату чи то в степу, чи поблизу лісу, щоб вгамувати свій голод у спілкуванні з незайманою природою, а також посмакувати селянським борщем, екологічно чистими овочами та фруктами.
І таким мальовничим туристичним місцем є с. Кринки, де сільським туризмом займається Попов Валентин Борисович. Тут є умови для чудової рибалки на р. Конці та р. Дніпрі на човнах. Тут можна полювати на диких кабанів.
В с. Козачі Лагері сім'я Зайцева В’ячеслава Івановича займається сільським туризмом: організовує туристам відпочинок на р. Конці, рибалку та збирання грибів.
Згідно екскурсійних програм відвідуються Половецькі та Скіфські кургани на р. Інгульці.
Цікавими для туристів є зустрічі з фольклорними колективами с. Виноградове та музеєм села, який знаходиться у Будинку культури.
Об’єктом відвідування туристами є с. Солонці, місце колишньої Паланки на березі Кардашинського лиману, де встановлено Козацький хрест– історичне місце, де стояв під час походу Іван Сірко. Другим об’єктом відвідування є джерела, де за народними переказами відпочивав Апостол Андрій під час подорожі до Київських горбів.
Характеристика туристичної інфраструктури
У районі слід більше уваги приділяти розвитку сільського туризму. Його розвиток дасть можливість повніше використати природний та історико-культурний потенціал сільської місцевості.
Сільський туризм виступатиме важливим чинником стабільного динамічного збільшення надходжень до бюджету, активізації розвитку багатьох галузей економіки (транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство тощо).
Сильними сторонами розвитку сільського туризму є: переважно чисте та безпечне довкілля; гарні краєвиди, багаті флора та фауна; наявність річок, лісів; багатство історико-культурних пам'яток; невелика ціна на проживання та харчування; збережені сільські традиції; гостинність населення.
Потенційними можливостями та вигодами від розвитку сільського зеленого туризму в районі є: розвиток сільського туризму значно збільшить доходи селян, що поліпшить економічний розвиток сіл; збільшиться зайнятість сільського населення, особливо жінок; приїзд туристів сприятиме більшому піклуванню, а відтак, кращому збереженню культурно-історичних пам'яток регіону; будуть створюватися нові робочі місця в сфері обслуговування, медицини, транспортній мережі, які зможуть надати роботу і випускникам вищих навчальних закладів.
Цікаві факти про район. Легенда про село Костогризове та озеро Лиман.
Чув я від мого діда, а дід мій від його діда, (і така нитка переказу тягнулася дуже багато часу), що земля по якій я ходжу, довгий час була під ігом турків та кримських татар. Тяжким було життя поневоленого народу. Татарські завойовники примушували їх брати участь у своїх загарбницьких походах проти сусідніх народів, збирати з них різні податі. Деяких козаків за невиконання наказу убивали, забирали в полон, продавали в рабство. Не щадили нікого ні стариків ні діточок. А дівчат продавали у ханські чи султанські гареми. Кров текла річками, спалювали будь-яке поселення, що траплялося на шляху. Насувалися ніби чорна хмара і знищували усе живе, усе добре, усе чисте і правдиве, не залишаючи навіть натяку на пам'ять.
І ось серед горя та лиха у степу розквітало поселення. Воно тонуло у квітах та духмяних травах. Весело та жваво біля куренів гралися діти, співали дівчата, парубки полювали та навчалися військовій справі. Жила у тому поселенні вдова та ростила трьох синів. Чоловіка її вже багато років, як полонили татари, ніхто навіть гадки не мав живий він, чи вже віддав Богу душу. Вже давно лишилася вона сама, а синів виростила на славу, високі, дужі, сміливі... Дівчата вже задивлялися на них.
А мати навчала синів любити одне одного і бути разом, бо тільки так вони збережуть свою силу.
Змужніли вдовині сини-соколи, набралися сили рідної землі та разом біля них зібралися чоловіки з поселення та колишні вояки. У кожного січовика за плечима були свої рахунки з турками чи татарами: осиротілі діти, забрані у полон чоловіки, молоді дівчата замордовані у ханських гаремах, закатовані до смерті батьки і брати, безжально порубані старці та діти і невгамовний плач матерів. Із болю і шани до загиблих було зіткано дружинний прапор, під яким виступали у своїх визвольних походах вояки поселення. Під силою такого нездоланного війська, здавалось не встоїть жодна чужоземна погань, але сталося ось що...
Якось до селища забрело осиротіле дівчисько, убоге та голодне куталося воно у стару мішковину, на голові у неї стара хустка, а з-під хустки повисмикувалося русяве волосся, та злякано поглядали сині, мов ясне небо, очі. Вона стискала худенькими рученятами якогось вузлика, як потім з'ясувалося весь скарб її складався з шматка сухого чорного хліба та декількох кольорових камінців. Січовики підібрали її, вертаючись з походу, та звідки знати дитині, що її чекає, зі страху вона кинулася втікати, але худенькі ноги не втримали, спіткнувшись, вона впала на траву і кістлявими пальцями натрапила на камінь, який жбурнула у козака, що хотів її підняти. Каменюка прийшлася хлопцеві прямісінько в плече, та він навіть не зробив спроби ухилитись, а лише сказав, що її ніхто не скривдить, а зігріють і дадуть притулок.
Дівчина підняла заплакані очі і хлопцеві на мить здалося, що два озера розлилися в її очах. Вона подала йому худорляву, забруднену руку та хлопець підняв її на руки і посадив перед собою на коня. Дівчинці надали захист та чистий одяг, нагодували, а згодом узяла її до себе жінка, у якої загинув один єдиний син, і більше нікого в неї не було, вона зраділа, що відтепер їй є про кого піклуватися.
Пройшло три роки. З тих пір січовики вели війну з турками та татарами, а жінки та дівчата виходжували поранених, готували різні ліки з трав та коріння, збирали гриби, готували їжу тощо.
Дівчина підросла і стала така красуня, що обидва брати, ті що сини вдови, закохалися в неї. Та якщо чесно, ніхто не міг встояти перед її красою. Гнучку та струнку фігуру, не могла сховати вишита сорочка та довга спідниця, підв'язана червоним поясом, а лише підкреслювали її. Довга коса, мов змія, обвивала дівочий стан. Шкіра ніжна й біла, мов молоко. Гарна дівчина, що й сонце затьмила. Але не красою полонила вона серця людей, а простотою та щирістю, добротою та чуйністю.
Якось одного разу посварилися брати через красуню. Кожному хотілося заволодіти її серцем, але дівчина не віддавала перевагу жодному, хоча й кохала того брата, який привіз її на коні у поселення ще дівчиськом. Не можна сваритись братам, адже від них залежить мир і спокій їхнього народу. Дівчина розуміла це і вирішила сказати їм, що кохає їх обох, але, як сестра ї так буде все життя. Пройшов певний період часу і знов брати посварилися. Кохання не давало їм спокою, забулися слова матері, яка вже тільки з неба наглядала за своїми синами. Вирішили брати розділити дружину і воювати окремо один від одного, а дівчині веліли обрати коханого для себе і не краяти їм сердець. Один з братів вирушив зі своїм військом у пошуках іншого поселення, щоб обжити його та готуватись до нових походів.
Якось вночі ворожі розвідники побачили розкинутий табір та швидко зібрали полчища і взяли в оточення січовиків, які щойно покинули поселення. Довго вели козаки нерівну битву з кримськими татарами та турками, запеклою була боротьба, але живими не лишився ніхто. Почувши звістку про убитого брата, отаман козаків-січовиків, що лишилися у селищі, зібрав військо і кинувся на допомогу, але вже було пізно...
З відчаю козаки кинулися наздоганяти вороже військо, яке не далеко відійшло з поля бою. З диким ревом кинулися у бій один проти одного... Козаки, турки, татари, коні, зброя - усе перемішалося. Точилася боротьба не на життя, а на смерть. Запалахкотіла суха трава, потекла кров по землі, яку розтоптали ворожі ноги. Понівечені тіла вкрили поле бою. Тільки скрегіт металу, постріли, шелест стріл та відчайдушні крики: «За славу! За братів наших! За землю рідну! За волю!».
Нерівною була боротьба, і під кінець січовиків оточили перемагаючи сили ворога. Спорудивши укріплення з возів і земляного валу, вони довго і вперто оборонялися, проявляли мужність і хоробрість. Вони не падали духом, стояли впевнено та достойно. Навіть, коли в них скінчилася провізія та боєприпаси, козаки з'їли своїх коней, але продовжували триматися, обороняючись лише холодною зброєю. Коли ж були обгризені кістки коней і нічого було їсти, вони зробили сміливу вилазку і здобули славну перемогу.
Поховавши своїх побратимів, насипали на могилу по козацькому звичаю, шапками курган. Козаки залишили поле бою, яке прозвали «Костогризи».
А дівчина, що втратила названих своїх братів, знов осиротіла вдруге, не витримавши горя, розкрила руки мов крила і обернулася лебідкою. Злетіла у небо та зробила коло над полем бою, віддаючи шану загиблим. Пролунав пташиний клич, і піднявшись високо у небо та склавши крила, вона каменем упала на землю. А на тому місці, де вдарилась лебідка, з'явилося джерельце, з якого згодом утворилося озеро, яке і тепер називають «Лиман».
До цього часу у селі, що назване Костогризове, стоїть німий свідок героїчної давнини – козацький курган «Могила». А ось лиман чомусь всох, може вщух біль дівочий. Хто знає. Зараз на його місці лише шепіт трав та шелест очерету.
Контактна інформація про людей, які спеціалізуються на краєзнавстві, проведення екскурсій тощо.
Полковник українського козацтва Отаман Районного козацького товариства «Олешківська Січ» українського козацтва
Бережко Валерій Михайлович - тел. 0508101249
Директор Районного краєзнавчого музею
Хріненко Світлана Іванівна - тел. 21773

Видатні уродженці нашого району:

  • Микола Гурович Куліш – видатний український драматург, народився в смт.Чаплинка, але провів дитячі та юнацькі роки  в Олешках.
  • Костянтин Гнатович Кудієвський – український письменник (м.Олешки).
  • Анатолій Степанович Шаталов – видатний скульптур (м.Олешки).
  • Євген Семенович Матвєєв – відомий кіноактор (с.Виноградове).

 

Паспорт району станом на 01 січня 2017 року

Соціальний паспорт Цюрупинського району