Новини

ДО 90-РІЧЧЯ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СТЕПОВИЙ ФІЛІАЛ УКРНДІЛГА»!

c_100_100_16777215_00_http___stepfilial.org.ua_img_img_header.jpg1 жовтня 2017 року виповнилось 90 років з початку діяльності установи створеної для того щоб науковими методами приборкати Нижньодніпровські піски, захистити населення від піщаних бурь та покращити кліматичні характеристики регіону.

Не зважаючи на титанічні зусилля лісівників минулого, до Першої світової війни спроби заліснення піщаних арен не дали позитивного результату. У 1925 році Сільськогосподарський Науковий Комітет НКЗ України організував і направив для наукових досліджень експедицію в район Нижньодніпровських піщаних арен. Комплексна експедиція, до складу якої входили екологи, ґрунтознавці, ботаніки, ентомологи, фітопатологи, агрономи та лісівники, працювала два роки і окрім детального опису піщаних арен, надала ряд рекомендацій, однією з яких було вказано на необхідність постійної присутності вчених у даному регіоні.

Постановою Держплану УРСР від 31.08.1925 р. протоколом за №150 на основі доповіді НКЗ УРСР було затверджено проект щодо організації на Нижньодніпровських пісках Олешківської піщано-меліоративної дослідної станції з метою вишукання способів економічно вигідного господарського освоєння масивів Нижньодніпровських пісків. До її складу входили відділи гідрології, агрономічних заходів, лісівництва та ентомології.

Дослідна станція неодноразово підлягала реорганізації та змінювала назву і підпорядкування:

  • з моменту організації до 1928р. – Олешківська піщано-меліоративна дослідна станція;

  • з 1928 по 1943р. – Цюрупинська агролісомеліоративна дослідна станція;

  • з 1943 по 1948р. – Цюрупинська науково-дослідна станція по залісенню Нижньодніпровських пісків;

  • в 1948р. – Цюрупинська науково-дослідна станція виноградарства та освоєння Дніпровських пісків;

  • з 1948 по 1950р. – Цюрупинська науково-дослідна станція виноградарства;

  • з 1950 по 1956р. – Українська науково-дослідна станція виноградарства та освоєння пісків;

  • в 1956р. реорганізована в Нижньодніпровську науково-дослідну станцію залісення пісків і виноградарства на пісках та підпорядкована Українському науково-дослідному інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького (м. Харків);

  • в 1987р. Постановою Ради Міністрів УРСР від 12.10.1987р. №335 «Про увінчення пам’яті дійсного члена-кореспондента ВАСГН ім. В.І. Леніна В.М. Виноградова» станції присвоєне його ім’я;

  • в 1993р. на її базі створено Степовий ім. В.М. Виноградова філіал УкрНДІЛГА, згідно Наказу по Міністерству лісового господарства №50 від 11.04.1993р. та Наказу по УкрНВО «Ліс» №52 від 05.05. 1119р. із зоною діяльності в межах Одеської, Миколаївської, Херсонської та Запорізької областей;

  • в 2005р. Наказом Держкомлісгоспу Укрїни за №348 від 15.06.2005р. філіал реорганізовано в Державне підприємство «Степовий ім.. В.М. Виноградова філіал Українського Ордена «Знак Пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького».

Першим завідувачем станції та відділу лісівництва було призначено Топчевського Артема Владиславовича, який вже в перші роки діяльності станції зробив висновки щодо причин невдалих спроб залісення пісків попередниками. В період до Другої світової війни дослідницькі роботи були націлені на підбір асортименту порід, розробку заходів щодо способів закріплення та залісення пісків, пошуків оптимальної агротехніки створення лісових культур. Уже в той час зроблено висновок про те що приживлюваність та ріст різних деревних порід залежить від глибини залягання ґрунтових вод. Загалом в довоєнні роки проведено дослідження з 8 наукових тем, які включали 30 розділів.

У повоєнні роки Д.П. Торопогрицьким та Н.Л. Терентьєвою в співтоваристві з виробничниками О.П. Мозговим і А.В. Гуляєвим розроблено агротехніку вирощування доброякісних стандартних сіянців сосни у місцевих розсадниках. У 1951-1953рр. на піщаних аренах на базі лісомеліоративних станцій створили ряд лісгоспів, що завдяки розробленій дослідною станцією агротехніці вирощування якісного місцевого садивного матеріалу, агротехніці підготовки ґрунту та новими агротехнічними прийомами створення культур дало поштовх до масового залісення Нижньодніпровських пісків.

Таким чином, за період з 1927 по 1953 рік науковцями дослідної станції узагальнено більш ніж сторічний досвід залісення пісків, поставлені численні досліди з підбору порід, агротехніки підготовки ґрунту, застосування добрив та трав’яних сумішей, розпочато роботи по дослідженню гідрологічних умов на піщаних аренах.

З 1956 по 1971 роки посаду директора станції обіймав В.М. Виноградов (1924-1987рр.). Під його керівництвом і з безпосередньою участю розроблені і втілені теоретичні основи комплексного освоєння пісків під лісові насадження, сади та виноградники. Він пройшов шлях від старшого наукового співробітника до директора ВНДІ агролісомеліорації (1971-1973рр.) та академіка – секретаря Відділу лісівництва і агролісомеліорації, члена президії ВАСГНІЛ (1973-1987рр.). Заслужений лісівник України (1968), лауреат Державної премії (1986), мав численні нагороди. Діяльність дослідної станції в цей період була націлена на розробку теоретичних основ ведення лісового господарства на піщаних аренах Нижньодніпров’я, та науковому обґрунтуванню заходів, націлених на підвищення стійкості та продуктивності соснових насаджень на пісках.

В 1971-1984 роках директором станції працював І.М. Тарасенко (1923-2009рр.) вчений лісовод-меліоратор, кандидат біологічних наук. З 1959 року він очолював відділ захисту рослин Нижньодніпровської науково-дослідної станції залісення пісків і виноградарства на пісках. Під його керівництвом розроблена регіональна система заходів з вирощування насаджень в умовах Нижньодніпровських пісків. Приймав участь у розробці системи заходів по захисту плодових культур від шкідників та хвороб. В 70-і роки багато уваги приділялося виведенню гібридів тополі та випробування їх з метою створення лісосировинної бази для Херсонського целюлозно-паперового комбінату (А.І. Коваленко, І.М. Головчанський). В той же час було втілено ідею щодо створення природоохоронних комплексів, до складу яких входила штучна водойма оточена посадками із листяних та чагарникових порід. На кінець 80-х – початок 90-х років садіння лісу на пісках скоротилося до мінімуму. На той час було створено понад 60 тис. га. соснових насаджень і проблема залісення рухомих пісків була вирішена.

Ініціативним вченим, який все життя присвятив лісу і очолював філіал протягом 1984-1996 рр. був А.А. Сірик (1946-2012 рр). Різнобічна наукова діяльність Андрія Андрійовича, окрім лісомеліоративного напрямку, була націлена на підвищення стійкості лісів як на пісках, так і на інших категоріях земель. Його наукові здобутки стали складовою частиною «Настанови з ведення лісового господарства на Нижньодніпровських пісках». Наукові дослідження А.А. Сірика викладено у близько 250 наукових працях, автор чотирьох винаходів. Мав почесне звання «Заслужений лісовод України» та «Почесний лісівник України». Член-кореспондент Академії екологічних наук України. Під його керівництвом вже у 1987 році станція стала переможцем серед наукових установ дослідної мережі УкрНДІЛГА.

Наприкінці 80-х років на Нижньодніпровських пісках розпочалося масове всихання соснових насаджень, яке охопило майже третину існуючих деревостанів. Зусилля науковців були націлені на виявлення причин цього явища та розробку заходів по підвищенню стійкості деревостанів.

На базі СФ УкрНДІЛГА на площі 12657 га у 1993 році було створене перше на теренах бувшого Радянського Союзу науково-дослідне мисливське господарство "Нижньодніпровське", як науково-дослідний полігон мисливських досліджень та прототип майбутньої лабораторії, та в подальшому – науково-дослідного інституту мисливствознавства.

Найдовший але не найлегший період керівництва підприємством з 1996 випав Шевчуку В.В. Період формування нової держави, заборгованості фонду заробітної платні, затяжних економічних криз та недофінансування галузі, незважаючи на титанічні зусилля, мав значний негативний вплив на розвиток лісівничої науки та утримання підприємства в належному стані.

В останні двадцять років науковці ДП «Степовий філіал УкрНДІЛГА» виконують науково-дослідні роботи з тем, керівниками яких є наукові співробітники УкрНДІЛГА. Напрямки досліджень – екологічний моніторинг лісів (Вовк Т.П.); вивчення виникнення та поширення патологічних процесів в лісах Нижньодніпров’я (В.В. Шевчук, С.В. Назаренко, В.І. Фомін); розробка Концепції степового лісівництва, уточнення нормативів захисної лісистості (Сірик Н.М.); дослідження ефективності використання лісами регіону лісорослинного потенціалу, удосконалення регіональних нормативів з рубок догляду (В.В. Шевчук, В.І. Фомін); вирощування садивного матеріалу та лісовідновлення на згарищах за сучасними технологіями (В.В. Шевчук, В.Г. Терлич, І.В. Тимощук); вивчення впливу різних чинників, в тому числі лісових пожеж, на стан лісів на пісках (І.В. Тимощук, С.В. Назаренко). Багаторічний аналіз впливу низових пожеж на подальший ріст та розвиток лісових деревостанів за переліком основних критеріїв дає можливість створення прогнозів щодо подальшого їх розвитку. Дослідження В.О. Михайлова та С.В. Назаренка націлені на виявлення і поширення ентомофауни в соснових лісах та на пісках і зрубах, розробку ефективних заходів боротьби із коренегризами та ін. На даному етапі необхідне обґрунтування ступеню залісення окремих піщаних арен з гідрологічної точки зору, розробка системи лісогосподарських заходів щодо вирощування лісу з урахуванням природи кожної арени, уточнення нормативних даних щодо рубок догляду. З кожним роком зростає рекреаційне навантаження на лісові оази.

Економічні негаразди в державі та недофінансування лісової галузі негативно вплинули на роботу ДП «Степовий філіал УкрНДІЛГА» останніми роками. Скорочено кількість тем, зменшилась чисельність штату науковців. Разом з тим, на сьогоднішній день, продовжується проробка наукових тематик, науковці активно беруть участь в конференціях, семінарах та нарадах, проводять лекції та екскурсії і з оптимізмом дивляться в майбутнє.

Заступник директора з наукової роботи Тимощук І.В.